Тракріум р-р д/ин.10 мг/мл 5 мл амп. №5 в конт. пласт. уп. в кор.

Тракриум (TRACRIUM) інструкція для застосування

Склад:

діюча речовина: атракуріум бесилат
1 мл розчину містить 10 мг атракуріуму бесилату
допоміжні речовини: розчин бензолсульфонової кислоти вода для ін&rsquo єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін&rsquo єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий розчин злегка жовтуватого кольору практично вільний від механічних включень.

Фармакотерапевтична група.

Міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Інші сполуки четвертинного амонію. Код АТХ M03AC 04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Високоселективний міорелаксант периферичної дії недеполяризуючого конкурентного типу з середньою тривалістю дії. Блокує н-холінорецептори кінцевих пластинок скелетних м&lsquo язових волокон і перешкоджає деполяризуючій дії ацетилхоліну у результаті чого виникає пригнічення нервово-м&lsquo язової передачі на рівні постсинаптичної мембрани.

Діти.

У літературі існують обмежені дані щодо можливої варіабельності розвитку та тривалості дії атракуріуму у новонароджених (дітей віком до 1 місяця) порівняно з дітьми іншого віку (див. розділ « Діти» ).

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення атракуріум бесилат спонтанно метаболізується шляхом елімінації Хофмана (неферментативний процес який перебігає при фізіологічних значеннях рН і температури тіла) а також шляхом ефірного гідролізу з участю неспецифічних естераз плазми крові. Елімінація атракуріуму не залежить від функції нирок або печінки. Продуктами розпаду атракріуму є лауданозин та інші метаболіти. Метаболіти не мають міорелаксуючих властивостей. Зв&lsquo язування атракуріуму бесилату з білками плазми крові становить приблизно 82 % період напіввиведення - 20 хвилин. Метаболіти виводяться з сечею та жовчю.

Концентрація метаболітів вища в крові у пацієнтів відділень інтенсивної терапії з порушеннями функцій нирок та/або печінки (див. розділ « Особливості застосування» ). Ці метаболіти не приймають участь у блокаді нервово-м&rsquo язової передачі.

Показання

Для міорелаксації при хірургічних втручаннях і діагностичних процедурах (при наявності засобів для проведення ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів).

Протипоказання

Підвищена чутливість до атракуріуму цисатракуріуму або бензолсульфонової кислоти.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нервово-м&lsquo язова блокада спричинена Тракріумом може посилюватися при супутньому застосуванні інгаляційних анастетиків таких як галотан ізофлуран та енфлуран.

Можливе посилення інтенсивності та тривалості нервово-м&lsquo язової блокади що спричиняється недеполяризуючими міорелаксантами у тому числі Тракріумом при одночасному застосуванні з:

• антибіотиками включаючи аміноглікозиди поліміксини спектиноміцини тетрацикліни лінкоміцин і кліндаміцин
• антиаритмічними препаратами: пропранололом блокаторами кальцієвих канальців лідокаїном прокаїнамідом хінідином
• діуретиками: фуросемідом та можливо манітолом тіазидними діуретиками ацетазоламіном
• магнію сульфатом
• кетаміном
• солями літію
• гангліоблокаторами (триметафаном гексаметонієм).

Зрідка при одночасному призначенні з деякими препаратами що можуть підсилювати прояви міастенії (у т.ч. при латентному перебігу) і провокувати розвиток міастенічного синдрому внаслідок цього розвитку можливе підвищення чутливості до атракуріуму бесилату. До таких препаратів належать антибіотики бета-блокатори (пропранолол окспренолол) антиаритмічні препарати (прокаінамід хінідин) антиревматичні препарати (хлорохін D-пеніциламін) триметафан хлорпромазин стероїди фенітоїн та літій.

На тлі тривалого лікування протисудомними препаратами можливі більш пізній початок та менша тривалість нервово-м&lsquo язової блокади що спричиняється Тракріумом.

Сумісне застосування недеполяризуючих міорелаксантів разом з атракуріумом бесилатом може спричиняти інтенсивнішу нервово-м&lsquo язову блокаду ніж та яка може виникнути при введенні еквівалентної загальної дози атракуріуму бесилату. Синергічний ефект може змінюватися залежно від комбінації цих препаратів.

Деполяризуючі міорелаксанти (наприклад сукциметонію хлорид) не можна застосовувати для подовження нервово-м&lsquo язової блокади спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами у тому числі атракуріуму бесилатом оскільки можливий розвиток тривалої та комплексної глибокої блокади яку важко усунути застосуванням антихолінестеразних засобів.

Прийом антихолінестеразних препаратів які широко застосовуються для лікування хвороби Альцгеймера наприклад донепрезилу може зменшувати тривалість та вираженість нервово-м&rsquo язової блокади спричиненої атракуріумом.

Особливості застосування

Як і всі інші блокатори нервово-м&lsquo язової передачі атракуріум спричиняє параліч дихальних м&lsquo язів так само як і інших скелетних м&lsquo язів але не має впливу на свідомість. Тому препарат слід застосовувати лише на тлі адекватної загальної анестезії та лише під пильним наглядом досвідченого анестезіолога та при наявності відповідних засобів для ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів.

У сенсибілізованих пацієнтів існує потенційна можливість викиду гістаміну під час застосування атракуріуму тому препарат слід з обережністю застосовувати хворим із підвищеною чутливістю до гістаміну. Зокрема у пацієнтів з алергією та астмою в анамнезі існує можливість виникнення бронхоспазму.

Існують повідомлення про високий рівень (понад 50 %) перехресної чутливості між блокаторами нервово-м&lsquo язової передачі. Тому перед призначенням атракуріуму у разі можливості слід виключити гіперчутливість до інших блокаторів нервово-м&lsquo язової передачі. Пацієнтам з підозрою на гіперчутливість слід застосовувати атракуріум винятково за абсолютними показаннями. Пацієнтам з реакціями гіперчутливості під час загальної анестезії в анамнезі слід провести тестування на гіперчутливість до інших блокаторів нервово-м&rsquo язової передачі.

Пацієнтам з астмою які отримують високі дози кортикостероїдів та блокаторів нервово-м&rsquo язової передачі у відділені інтенсивної терапії бажано проводити контроль серії показників креатинфосфокінази.

При застосуванні в рекомендованих дозах атракуріум не має суттєвих вагусних та гангліоблокувальних властивостей. Отже атракуріум не має суттєвого впливу на частоту серцевих скорочень у рекомендованих дозах і не запобігає брадикардії що може бути спричинена препаратами для анестезії та стимуляцією вагусного нерва під час операції.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів у хворих на міастенію гравіс на інші нервово-м&lsquo язові захворювання при тяжких кислотно-лужних та/або електролітних розладах можлива поява підвищеної чутливості до атракуріуму.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів гіпофосфатемія може подовжити час відновлення. Час відновлення можна прискорити. Пацієнтам які можуть бути незвично чутливими до зниження артеріального тиску наприклад з гіповолемією атракуріум слід вводити протягом не менше 60 секунд.

Атракуріум інактивується при високому рН розчину тому його не можна змішувати в одному шприці з тіопенталом або будь-яким іншим лужним розчином.

Якщо препарат вводиться шляхом пункції невеликої вени після його введення слід ввести достатню кількість 0 9 % розчину натрію хлориду. У разі сумісного призначення з іншими препаратами голку або канюлю слід кожного разу промивати 0 9 % розчином натрію хлориду.

Тракріум є гіпотонічним розчином і його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові. У хворих схильних до злоякісної гіпотермії було встановлено що атракуріум не спричиняє появи цього синдрому.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів у хворих на опіки може розвинутися резистентність до атракуріуму. У таких хворих може виникнути необхідність застосування більших доз препарату залежно від часу що пройшов після ураження та розміру опіків.

Пацієнти відділення інтенсивної терапії: за даними клінічних досліджень на тваринах при застосуванні високих доз препарату лауданазин метаболіт атракуріуму може спричиняти оборотну гіпотензію та у деяких осіб - ефект церебрального збудження. Хоча судоми спостерігалися також у пацієнтів відділення інтенсивної терапії які лікувалися Тракріумом достовірного причинного взаємозв&lsquo язку з лауданазином встановлено не було (див. розділ « Побічні реакції» ).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність.

Досліджень з впливу на фертильність на даний час не проведено.

Вагітність.

Дослідження на тваринах показали що Тракріум не чинить суттєвого впливу на розвиток плода. Як і всі блокатори нервово-м&rsquo язової передачі Тракріум слід застосовувати під час вагітності лише у тому разі якщо очікувана користь для матері буде переважати потенційний ризик для плода.

Препарат можна застосовувати під час хірургічного втручання (кесарів розтин) оскільки препарат не проникає через плацентарний бар&lsquo єр у кількості що може вплинути на стан плода.

Годування груддю.

Невідомо чи проникає атракуріуму бесилат і його метаболіти в грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Це застереження не відповідає показанням щодо застосування атракуріуму. Оскільки атракуріум завжди застосовується у комбінації з препаратами для проведення загальної анестезії слід враховувати вплив загальних анестетиків на концентрацію уваги та швидкість реакції.

Спосіб застосування та дози

Шлях введення.

Внутрішньовенна ін&lsquo єкція або тривала інфузія.

Дорослі.

Введення шляхом ін&lsquo єкції.

Тракріум застосовувати шляхом внутрішньовенної болюсної ін&lsquo єкції. Дозовий режим для дорослих становить від 0 3 до 0 6 мг/кг маси тіла залежно від необхідної тривалості повної нервово-м&lsquo язової блокади і забезпечує адекватну релаксацію протягом 15-35 хвилин.

Ендотрахеальну інтубацію можна проводити протягом перших 90 секунд після внутрішньовенного введення препарату в дозах 0 5-0 6 мг/кг маси тіла.

У разі необхідності подовження блокуючої дії препарат додатково вводити в дозах 0 1-0 2 мг/кг маси тіла. Правильне додаткове дозування не збільшує кумулятивного ефекту нервово-м&lsquo язової блокади.

Відновлення нормальної нервово-м&lsquo язової передачі відбувається через 35 хвилин встановлено відновлення тетанічної відповіді до 95 % нормальної нервово-м&rsquo язової функції.

Нервово-м&lsquo язову блокаду спричинену застосуванням Тракріуму можна швидко усунути застосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів.

Введення шляхом інфузії.

Після початкового введення болюсної дози препарату 0 3-0 6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м&lsquo язової блокади під час тривалого хірургічного втручання здійснюється шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії препарату у режимі 0 3-0 6 мг/кг маси тіла на 1 годину.

Препарат можна застосовувати шляхом внутрішньовенних інфузій під час аортокоронарного шунтування. При необхідності гіпотермії тіла до температури 25-26 ° С зменшується рівень інактивації атракуріуму тому для підтримання повної нервово-м&lsquo язової блокади у цьому разі швидкість інфузійного введення препарату можна зменшити наполовину.

Сумісність з іншими розчинами для проведення інфузії/ін&rsquo єкції та період стабільності препарату наведені нижче:

Розчин для внутрішньовенних інфузій	Період стабільності
Розчин натрію хлориду (0 9 %)	24 години
Розчин глюкози (5 % )	8 годин
Розчин Рінгера	8 годин
Розчин натрію хлориду (0 18 %) та розчин глюкози (4 % )	8 годин
Розчин Гартмана	4 години

При розведенні у зазначених вище розчинах і досягненні концентрації атракуріуму бесилату 0 5 мг/мл і вище отриманий розчин буде зберігати стабільність при денному освітленні у зазначений період часу при температурі не вище 30 ° С.

Пацієнти літнього віку.

Застосовувати у стандартному дозуванні однак рекомендується призначати найнижчу початкову дозу і вводити препарат повільніше.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю.

Препарат призначати у стандартних дозах при будь-яких рівнях ниркової або печінкової недостатності включаючи термінальні стадії.

Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями.

Пацієнтам з клінічно значущими проявами серцево-судинних захворювань початкову дозу препарату необхідно вводити протягом періоду не менше 60 секунд.

Пацієнти які перебувають у палатах інтенсивної терапії.

Після введення необхідної початкової болюсної дози препарату у межах від 0 3 до 0 6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м&lsquo язової блокади забезпечується постійною внутрішньовенною інфузією препарату зі швидкістю від 11 до 13 мкг/кг/хв (0 65 &ndash 0 78 мг/кг/год). Однак існує широка індивідуальна варіабельність у дозовому режимі введення препарату що може також змінюватися з часом. Деяким хворим може бути необхідна більш низька швидкість введення препарату як 4 5 мкг/кг/хв (0 27 мг/кг/год) тоді як іншим &ndash більш висока як 29 5 мкг/кг/хв (1 77 мг/кг/год).

Швидкість відновлення нервово-м&lsquo язової передачі у хворих не залежить від тривалості застосування препарату і за даними клінічних досліджень становить від 32 до 108 хвилин.

Моніторинг.

З метою індивідуалізації дозового режиму рекомендується контролювати функціонування нервово-м&lsquo язової передачі як і при застосуванні інших препаратів що її блокують.

Діти.

Застосовувати для лікування дітей віком від 1 місяця у тих же самих дозових режимах що й для дорослих розраховуючи дозу на масу тіла дитини. Застосування дітям віком до 1 місяця не рекомендовано у зв&rsquo язку з обмеженою кількістю даних (див. підрозділ « Фармакокінетика» ).

Передозування

Симптоми.

Подовжений параліч скелетної мускулатури та його наслідки є головними ознаками передозування.

Лікування.

Необхідно підтримувати безперешкодний доступ повітря разом зі штучною вентиляцією легенів до появи спонтанного адекватного дихання.

Оскільки свідомість пацієнтів не порушується може бути необхідною повна седація.

Доцільне застосування антихолінестеразних препаратів разом із застосуванням атропіну або глюкопіролату як тільки з&rsquo являються ознаки спонтанного відновлення.

Побічні реакції

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: гіпотензія (помірна транзиторна) та гіперемія шкіри ці реакції пов&rsquo язані з вивільненням гістаміну. Дуже рідко повідомлялося про тяжкі анафілактоїдні або анафілактичні реакції у пацієнтів які отримували атракуріум одночасно з одним або декількома препаратами для анестезії.

Наведена нижче побічна дія класифікована за органами і системами та за частотою виникнення. Частота виникнення побічних ефектів: дуже часто ³ 1/10 часто ³ 1/100 та < 1/10 нечасто ³ 1/1000 та < 1/100 рідко ³ 1/10 000 та < 1/1000 дуже рідко < 1/10000. Дані « дуже часто» « часто» та « нечасто» були отримані в клінічних дослідженнях. Дані « рідко» та « дуже рідко» зазвичай отримували при спонтанних спостереженнях. Визначення « невідомо» стосується тих побічних дій де встановити частоту з наявних джерел неможливо. Побічна дія зумовлена вивільненням гістаміну позначена зірочкою*.

Дані отримані з клінічних досліджень.

З боку судин
Часто: гіпотензія (помірна транзиторна)* гіперемія шкіри*.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки
Нечасто: бронхоспазм*.

Дані отримані при післяліцензійному застосуванні.

З боку імунної системи
Дуже рідко: анафілактична реакція анафілактоїдна реакція включаючи шок циркуляторну недостатність та зупинку серця.

При застосуванні Тракріуму з іншими препаратами для анестезії є поодинокі повідомлення про виникнення тяжких анафілактоїдних або анафілактичних реакцій.

З боку нервової системи
Невідомо: судоми.
Є окремі повідомлення про виникнення судом у пацієнтів на інтенсивному лікуванні при застосуванні Тракріуму з іншими препаратами. У цих хворих зазвичай були один або більше факторів схильності до судом (травма голови набряк мозку вірусний енцефаліт гіпоксична енцефалопатія уремія). Причинний взаємозв&lsquo язок із лауданозином не встановлений. За даними клінічних досліджень кореляції між рівнем лауданозину у плазмі і появою судом встановлено не було.

З боку шкіри та підшкірної тканини
Рідко: кропив&rsquo янка.

З боку скелетно-м&lsquo язової системи і сполучної тканини
Невідомо: міопатія м&lsquo язова слабкість.

При тривалому застосуванні міорелаксантів у тяжких хворих які лікувались у відділеннях інтенсивної терапії повідомлялося про випадки виникнення м&lsquo язової слабкості та/або міопатії. Більшість із цих пацієнтів отримувала супутнє лікування кортикостероїдами. Такі повідомлення були нечастими і причинного взаємозв&lsquo язку із застосуванням Тракріуму встановлено не було.

Термін придатності

18 місяців.

Умови зберігання

Зберігати ампули в зовнішній коробці при температурі від 2 ° С до 8 ° С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Тракріум є гіпотонічним розчином і його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові.

Упаковка

По 2 5 мл або 5 мл розчину у скляній ампулі. По 5 ампул у контурній пластиковій упаковці в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.