Налаштування
Шрифт:
  • А
  • А
  • А
Колір:
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
Фото
  • ЧБ
  • Колір
  • Вимк.
Повна версія
Соліква 100 ОД/мл + 33 мкг/мл розчин для ін`єкцій картридж №3
2 538,60 ₴
Sanofi-Aventis Deutschland (Германия)
Код товару:
268621
У список

Соліква 100 ОД/мл + 33 мкг/мл розчин для ін`єкцій картридж №3

Упаковка В наявності
2 538,60 ₴
Увага! Ціни дійсні тільки при покупці онлайн
Купити в 1 клік
Кур'єром
від 70 грн
від 48 годин
Самовивіз
Безкоштовно
за 15 хвилин
Нова Пошта
від 70 грн
2-3 днi
Укр Пошта
від 39 грн
2-5 днi
Доставка
На сайті
При отриманні
Оплата
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Ціни дійсні тільки при покупці онлайн, ціни в роздрібній мережі можуть відрізнятися від вказаних на сайті Задати питання фармацевту
Характеристики товара
Виробник Sanofi-Aventis Deutschland (Германия)
Форма товару Розчин
шт. 1
Інструкція

Соліква (Soliqua) інструкція по застосуванню

Склад

дiюча речовина: iнсулiн глapгiн, лiксисенатид;

  • 1 мл розчину для iн'єкцiй мiстить 100 одиниць iнсулiну глapгiнy та 33 мкг лiксисенатиду;
  • 1 шприц-ручка мiстить 3 мл розчину для iн'єкцiй, що еквiвалентно 300 Од. iнсулiну глapгінy та 100 мкг лiксисенатиду;
  • 1 подiлка дозування вiдповiдас 1 Од. iнсулiну глapгiнy та 0,33 мкг лiксисенатиду.

допомiжні речовини: глiцерин (85%); метiонiн; метакрезол; цинку хлорид: кислота хлористоводнева, концентрована; натрiю гiдроксид; вода для iн'єкцiя.

Лікарська форма

Розчин для iн'єкцiй.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивостi:

безбарвний або майже безбарвний розчин.

Фармако-терапевтична група

Лiкарськi засоби, що застосовуються при цукровому дiабетi, iнсулiни та їxнi аналоги тривалої дiї для iн'єкцiйноrо введення.

Код АТХ: А10АЕ54.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамiка.

Механiзм дiї. Препарат Солiква це комбiнацiя двох дiючих речовин iз взасмодоповнюючими механiзмами дiї для покращення контролю глiкeмiї, а саме iнсулiну глapгiнy (аналог базального iнсулiну, головною метою якоrо є контроль рiвнiв глюкози в плазмi кровi натще) та лiксисенатиду (агонiст рецепторiв до ГПП-1, головною метою якого с контроль постпрандiальних рiвнiв rлюкози).

Інсулiн глapгiн. Найважливiшою дiєю iнсулiну, в тому числi iнсулiну глapгiнy, є регуляцiя метаболiзму глюкози. Iнсулiн та його аналоги знижують рiвень глюкози в кровi за рахунок стимуляцiї її захоплення периферичними тканинами, зокрема скелетними м'язами та жировою тканиною, а також приrнiчення утворення rлюкози у печiнцi. lнсулiн пригнiчує лiполiз та протеолiз, а також стимулює синтез бiлкiв.

Лiксисенатид. Лiксисенатид с агонiстом рецепторiв до глюкаrоноподiбного пептиду- 1 (ГПП-1). Рецептори до ГПП-1 є мiшенню природного ГПП-1 - ендогенного гормону iнкретину, який потенцiює глюкозозалежну секрецiю iнсулiну β-клiтинами та приrнiчує секрецiю глюкагону α-клiтинами пiдшлунково'i залози.

Лiксисенатид стимулюс секрецiю інсуліну при підвищенні рівнів глюкози в крові, не впливаючи при цьому на секрецію інсуліну при нормоглікемії, що обмежує ризик виникенення гіпоглікемії. Паралельно пригнічується секреція глюкагону. У випадку виникнення гiпоглiкемiї рятуваьний механiзм у виглядi секрецiї глюкагону зберігається. Постпрандіальне введення ліксисенатиду також сповільнює спорожнення шлунку, знижуючи таким чином швидкість абсорбцiї та надходження в систему кровообiгу глюкози, що мiститься в їжi.

Фармакодинаміка.

Комбiнацiя iнсулiну гларгiну та лiксисенатиду не впливає на фармакодинамiку iнсулiну гларгiну. Вплив комбiнацiї iнсулiну гларгiну та лiксисенатиду на фармакодинамiку лiксисенатиду не вивчався в рамках дослiджень I фази.

Враховуючи вiдносно постiйний профiль "концентрація/час" інсуліну гларгіну впродовж 24 годин без виражених пiкiв при застосуваннi його окремо, профiль «швидкiсть утилiзацiї глюкози/час» був подiбним при застосуваннi комбiнацiї iнсулiну гларгiну та ліксисенатиду.

Період дії інсулінів, в тому числi препарату Солiква, може вiдрiзнятись у рiзних осiб i навiть бути рiзним в однiєї тiєї ж особи.

Iнсулiн гларгiн. За результатами клiнiчних дослiджень iз застосуванням iнсулiну гларгiну (100 од/мл) цукрознижуючий ефект на молярнiй основi (тобто при застосуваннi однакових доз) iнсулiну гларгiну при його внутрiшньовенному введеннi є приблизно таким самим, як людського iнсулiну.

Лiксисенатид. За результатами 28-денного плацебо-контрольованого дослiдження серед пацiентiв з цукровим дiабетом 2 типу застосування лiксисенатиду в дозi 5-20 мкг призводило до статистично значущого зниження постпрандiальних рiвнiв глюкози пiсля снiданку, обiду та вечерi.

Спорожнення шлунку. Пiсля вживання стандартної мiченої дослiджуваної їжi в рамках зазначеного вище дослiдження було пiдтверджено, що лiксисенатид сповiльнює спорожнення шлунку, знижуючи таким чином швидкiсть постпрандiальної абсорбцiї глюкози. Ефект сповiльнення спорожнення шлунку пiдтримувався до завершення дослщження.

Клiнiчна ефективнiсть та безпека. Безпека та ефективнiсть препарату Солiква стосовно контролю глiкемiї оцiнювались у трьох рандомiзованих клінічних дослiдженнях серед пацiєнтiв з цукровим дiабетом 2 типу:

Додавання до метформiну (у пацiєнтiв, що не отримували iнсулiн). Перехiд вiд базального iнсулiну.

Перехiд вiд агонiсту рецепторiв ГПП-1

У кожному з дослiджень з активним контролем лiкування лікарським засобом Солiква призводило до клінічно та статистично значущого покращення рівнів глікованого гемоглобiну (НЬА1с).

Досягнення нижчих рiвнiв НЬА1с та досягнення бiльш значного зниження рiвнiв НЬА1с не призводило до збiльшення частоти виникнення гiпоглiкемiї при комбiнованому лiкуваннi порiвняно з монотерапiею iнсулiном гларгiном (див. роздiл «Побiчнi реакцiї»).

В рамках клiнiчного дослiдження з додаванням препарату до метформiну лiкування розпочиналось з 10 подiлок дозування (10 одиниць iнсулiну гларгiну та 5 мкг лiксисенатиду). В рамках клiнiчного дослiдження з переходом вiд базального iнсулiну початкова доза становила 20 подiлок дозування (20 одиниць iнсулiну гларгiну та 10 мкг лiксисенатиду) або 30 подiлок дозування (30 одиниць iнсулiну гларгiну та 10 мкг лiксисенатиду) (див. роздiл «Спосiб застосування та дози»), в залежностi вiд попереднього дозування iнсулiну. В обох дослiдженнях титрування дозування здiйснювалось один раз на тиждень, враховуючи рiвнi глюкози в плазмi кровi натще, що визначались самостiйно.

Додавання до метформiну (у пацiентiв, що не отримували iнсулiн).

Клiнiчие дослiдження серед пацiснтiв з цукровим дiабетом 2 типу, в яких на фонi лiкування пероральним протидiабетичним препаратом не вiдзначалось належного контролю захворювання. Всього в рамках вiдкритого, 30-тижневого дослiдження з активним контролем було рандомiзовано 1170 пацiентiв з цукровим дiабетом 2 типу для оцiнки ефективностi та безпеки препарату Солiква порiвняно з окремими компонентами інсуліном гларгіном (10 од/мл) та ліксисенатидом (20мкг).

Пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, які отримували лікування метформіном у вигляді монотерапії або метформіном в комбінації з іншим пероральний протидіабетичним препаратом, яким мiг бути препарат сульфонiлсечовини, глiнiд, iнгiбiтор натрiйзалежного котранспортера глюкози-2 (НЗКГ-2) або iнгiбiтор дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), та у яких не вiдзначалось належного контролю захворювання на фонi даного лiкування (рiвнi НЬА1с коливались в межах вiд 7,5% до 10,0% у пацiєнтiв, якi ранiше отримували метформiн у виглядi монотерапiї, та в межах вiд 7,0% до 9,0% у пацiєнтiв, якi ранiше отримували лiкування метформiном в комбiнацiї з iншим пероральним протидiабетичним препаратом), були включенi у вступний пepioд впродовж 4 тижнів. Впродовж цiєї вступної фази здiйснювалась оптимiзацiя лiкування метформiном, а прийом iнших пероральних протидiабетичних препаратiв припинявся. В кiнцi вступного перiоду пацiєнти, в яких продовжувався вiдзначатись неналежний контроль захворювання (рiвнi HbAlc коливались в межах вiд 7% до l U%), були рандомiзованi в групи, якi отримували препарат Солiква, iнсулiн глapгiн або лiксисенатид. З 1479 пацiснтiв, якi були включенi у вступну фазу дослiдження, 1170 були рандомiзованi. Головними причинами, якi не дозволяли включити пацiєнтiв у рандомiзацiйну фазу дослiджения, були рiвнi глюкози в плазмi кровi натще > 13,9 ммоль/л та рiвнi НЬА1с < 7% або > 10% в кiнцi вступної фази дослiдження.

Характеристики популяцiї рандомiзованих пацiєнтiв з цукровим дiабетом 2 типу були наступними: Середнiй вiк становив 58,4 рокiв, при цьому вiк бiльшостi пацiснтiв (57,1%) становив вiд 50 до 64 рокiв, 50,6% пацiснтiв були чоловiками. Середнiй iндекс маси тiла (IМТ) на вихiдному рiвнi становив 31,7 кr/м2, при цьому у 63,4% пацiєнтiв IMT становив більше 30 кг/м2. Середия тривалiсть цукровоrо дiабету становила приблизно 9 рокiв. Метформiн був обов'язковою фоновою терапiсю, а 58% пацiєнтiв отримували на скринiнrу також iнший пероральний протидiабетичний препарат, яким у 54% пацiентiв був препарат сульфонiлсечовини.

На тижнi 30 лiкування препаратом Солiква призводило до статистично значущоrо покращення рiвнiв НЬА1с (р-значення < 0,0001) порiвняно з окремими компонентами. За результатами попередньо визначеноrо аналiзу цiєї первинної кiнцевої точки вiдзначенi вiдмiнностi узrоджувались стосовно вихiдних рiвнiв HbA1c (< 8% або > 8%) або перорального протидiабетичноrо лiкування на вихiдному рiвнi (метформiн у виглядi монотерапi'i або метформiн у комбiнацiї з iншим пероральним протидiабетичним препаратом).

lнформацiя щодо iнших кiнцевих точок дослiдження наведена нижче в таблицi та на зображеннi.

Результати клiнiчного дослiдження з додаванням препарату до метформiну на Тижнi 30 (попvляцiя пацiєнтiв, якi отримали лiкування)

  Препарат Соліква Інсулін гларгін Лiксисенатид
Кiлькiсть пацiєнтiв, якi отримали лiкування 468 466 233
Рiвень НЬАlс (%)      
Вихiдний рiвень (середнє значення, пiсля вступної фази) 8,1 8,1 8,1
Завершення дослідження (середнє значення) 6,5 6,8 7,3
Змiна порiвняно з вихiдним рівнем, визначена методом найменших квадратiв (середнє значення) -1,6

-1,3

-0,9
Відмінність порівняно з інсуліном гларгіном [95% довiрчий iнтервал]
(о-значения)
 

-0,3

[-0,4; -0,2] (<0,0001)

 
Відмінність порівняно з ліксисенатидом
[95% довiрчий iнтервал] (р-значення)
   

-0,8

[-0,9; -0,7] (<0,0001)

Кiлькiсть пацiснтiв (%), у яких були досяrнуті рівні HbA1c < 7% на Тижні 30* 345 (74%) 277 (59%) 77 (33%)
Рiвень глюкози в плазмi кровi натще (ммоль/л)      
Вихідний рівень (середнє значення) 9,88 9,75 9,79
Завершения дослiдження (середнє значения) 6,32 6,53 8,27

Змiна порiвняно з вихiдним рiвнем, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

 

-0,19

-0,420; 0,038] (0,1017)

 
Зміна порівняно з ліксисенатидом,  визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

    -1,96
[-2,246; -1,682] (<0,0001)
Постпрандiальний рiвень глюкози через 2 години пiсля прийому їжi (ммоль/л)**      
Вихiдний рiвень (середнє значення) 15,19 14,61 14,72
Завершення дослiдження (середие значення) 9,15 11,35 9,99
Змiна порiвняно з вихiдним рiвнем, визначена методом найменших квадратів -5,68 -3,31 -4,58
Зміна порівняно з інсуліном гларгіном, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

 

-2,38

[-2,79; -1,96]

 
Зміна порівняно з ліксисенатидом,  визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

   

-1,10

[-1,63; -0,57]

Середня маса тіла (кг)      
Вихiдний рiвень (середнє значення) 89,4 89,8 90,8

Змiна порiвняно з вихiдним рiвнем, визначена методом найменших квадратів

-0,3 1,1 -2,3
Порівняння з інсуліном гларгіном

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

  -1,4 [-1,9; -0,9] (<0,0001)  
Порівняня з ліксисенатидом

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

    2,01 [1,4; 2,5]
Кiлькiсть пацiєнтів (%), у яких були досягнутi рiвнi HbA1c <7,0% без приросту маси тiла на Тижнi 30

202

(43,2%)

117

(25,1%)

65

(27,9%)

Пропорцiйна вiдмiннiсть порiвняно з iнсулiном гларгiном

[95% довiрчий iнтервал]
(р-значення)

  18,1 [12,2; 24,01] (< 0,0001)  

Пропорційна відмінність порівняно з лiксисенатидом

[95% довiрчий iнтервал]*

   

15,2

[8,1; 22,4]

Добова доза інсуліну гларгіну      
Доза iнсулiну на Тижнi 30, визначена методом найменших квадратів(середнє значення) 39,8 40,5 Не застосовано

*Не включено в попередньо визначенiй процедурі дослiдження поступового зниження рівнів
** Постпрандiальнии рiвень глюкози через 2 години пiсля прийому їжі мiнус рівень глюкози перед прийомом їжi

Зображення - Середнi рiвнi НЬАlс (%) на вiзитах протягом 30 тижнiв лiкування

У пацiєнтiв групи препарату Солiква вiдзначено статистично значуще бiльше зниження середнього профiлю рiвнiв глюкози в плазмi кровi, що визначались самостiйно на 7 часових точках, вiд вихiдного рiвня до Тижня 30 (-3,35 ммоль/л) порiвняно з пацiєнтами групи iнсулiну гларгiну (-2,66 ммоль/л; вiдмiннiсть -0,69 ммоль/л) та з пацiєнтами rрупи лiксисенатиду (-1,95 ммоль/л; вiдмiннiсть -1,40 ммоль/л) (р < 0,0001 для обох порiвнянь). На всiх часових точках на Тижнi 30 середнi рiвнi rлюкози в плазмi кровi були нижчими в групi препарату Солiква порiвняно як з групою iнсулiну гларгiну, так i з групою лiксисенатиду, за винятком тiльки рiвнiв глюкози перед снiданком, якi були подiбними в групi лiкарського засобу Солiква та в групi iнсулiну глapriнy.

Перехiд вiд базального інсуліну

Клінічне дослідження серед пацiєнтiв з цукровим дiабетом 2 типу, в яких на фонi лiкувания базальним iнсулiном не вiдзначалось належного контролю захворювання

Загалом 736 пацiєнтiв з цукровим дiабетом 2 типу взяли участь в рандомiзованому, 30-тижневому, з активним контролем, вiдкритому, з 2 групами лiкування, в паралельних групах, багатоцентровому дослiдженнi з оцiнкою ефективностi та безпеки препарату Соліква порівняно з інсуліном гларгіном (100 од/мл).

Скриновані пацієнти з цукровим діабетом 2 типу отримували лікування базальним інсуліном впрдовж щонайменше 6 місяців в стабільній добовій дозі від 15 до 40 МО у виглядi монотерапiї або в комбiнацiї з одним або двома пероральними протидіабетичними препаратами (метформін, препарат сульфанілсечовини, глінід, інгібітор НЗКТГ-2 або інгібітор ДПП-4), при цьому рівні HbA1c у них становили вщ 7,5% до 10% (середнiй рівень HbA1c на скринінгу становив 8,5%), а рiвнi глюкози в плазмi кровi натще становили < 10,0 ммоль/л або < 11,1 ммоль/л в залежності від попереднього протидіабетичного лікування.

Пiсля скринiнгу пацієнти, якi були визначенi придатними для участi в дослiдженнi (n = 1018), включались в 6-тижневу вступну фазу, влродовж якої пацiєнти продовжували отримувати інсулін гларгін або були переведенi на лiкування iнсулiном гларгiном у випадку, якщо вони отримували iнший базальний iнсулiн; при цьому здiйснювалось титрування/стабiлiзацiя дози iнсулiну на фонi продовження терапiї метформiном (якщо вiн приймався до цього). Лiкування будь-якими iншими пероральними протидiабетичними препаратами було припинене.

Пiсля завершения вступного періоду пацієнти, у яких рівні HbA1c становили від 7 до 10%, рiвнi глюкози в плазмi кровi натще становили менше 7,77 ммоль/л, а добова доза iнсулiну гларгiну становила вiд 20 до 50 одиниць, були рандомiзованi в групу препарату Солiква (n = 367) або в групу iнсулiну гларгiну (n = 369).

Характеристики популяцiї даних пацiєнтiв з цукровим дiабетом 2 типу були наступними: Середнiй вiк становив 60,0 рокiв, при цьому вiк бiльшостi пацiєнтiв (56,3%) становив вiд 50 до 64 рокiв, 53,3% пацiєнтiв були жiночої статi. Середнiй iндекс маси тiла (IMT) на вихiдному рiвнi становив 31,1 кг/м2, при цьому у 57,3% пацiєнтiв IMT становив більше 30 кr/м2. Середня тривалiсть цукрового дiабету становила лриблизно 12 рокiв, а середня тривалiсть попереднього лiкування базальним iнсулiном - приблизно 3 роки. На скринiнгу 64,4% пацiєнтiв в якостi базального iнсулiну отримували iнсулiн гларгiн, а 95,0% отримували принаймнi один пероральний протидiабетичний препарат.

На Тижнi 30 лiкування препаратом Солiква призводило до статистично значущого покращення рiвнiв НЬА 1 с (р-значення < 0,0001) порiвняно з iнсулiном гларriном.

Iнформацiя щодо iнших кiнцевих точок дослiдження наведена нижче в таблицi та на зображеннi.

Результати клiнiчного дослiдження серед пацiснтiв з цукровим дiабетом 2 типу, в яких не вiдзначався належний контроль захворювання на фонi лiкування базальним iнсулiном, на Тижнi 30 (попvляцiя пацiснтiв, якi отримали лiкування)

 Препарат СолікваІнсулін гларгін

Кількість пацієнтів, які отримали лікування

366 365
Рівень HbA1c (%)    

Вихідний рівень (середнє значення, після вступної фази)

8,1 8,1

Завершення лікування (середнє значення)

6,9 7,5

Зміна порівняно з вихідним рівнем, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

-1,1 -0,6

Відмінність порівняно з інсуліном гларгіном [95% довірчий інтервал]

(р-значення)

-0,5

[-0.6; -0.4]

(<0,0001)

Кількість пацієнтів [п (%)], у яких були досягнуті рівні НЬАІс < 7% на Тижні 30

201 (54,9%) 108 (29,6%)

Рівень глюкози в плазмі крові натще (ммоль/л)

   

Вихідний рівень (середнє значення)

7,33 7,32

Завершення дослідження (середнє значення)

6,78 6,69

Зміна порівняно з вихідним рівнем, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

-0,35 -0,46

Відмінність порівняно з інсуліном гларгіном [95% довірчий інтервал]

0,11

(-0,21; 0,43)

Постпрандіальний рівень глюкози через 2 години після прийому їжі (ммоль/л)**

   
Вихідний рівень (середнє значення) 14,85 14,97

Завершення дослідження (середнє значення)

9,91 13,41

Зміна порівняно з вихідним рівнем, визначена методом найменших квадраіів (середнє значення)

-4,72 -1,39

Зміна порівняно з інсуліном гларгіном, визначена методом найменших квадратів (середнє значення) 95% довірчий інтервал

-3,33

[-3,89: -2.77]

Середня маса тіла (кг)    

Вихідний рівень (середнє значення)

87,8 87,1

Зміна порівняно з вихідним рівнем, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

-0,7 0,7

Порівняння з інсуліном гларгіном [95% довірчий інтервал] (р-значення)

 

-1,4 [-1,8;-0,9] (< 0,0001)

Кількість пацієнтів (%), у яких були досягнуті рівні НЬАІс < 7,0% без приросту маси тіла на Тижні 30

125 (34,2%)

49 (13,4%)

Пропорційна відмінність порівняно з інсуліном гларгіном

[95% довірчий інтервал]

(р-значення)

20.8 [15,0; 26,7] (< 0,0001)

Добова доза інсуліну гларгіну

   

Вихідний рівень (середнє значення)

35,0 35,2

Кінцева точка (середнє значення)

46,7 46,7

Зміна дози інсуліну на Тижні ЗО, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

10,6 10,9

* Не включено в попередньо визначеній процедурі дослідження поступового зниження рівнів

** Постпрандіальний рівень глюкози через 2 години після прийому їжі мінус рівень глюкози перед прийомом їжі

Клiнiчне дослiдження серед пацiєнтiв з цукровим дiабетом 2 типу, в яких на фонi лiкування агонiстом рецепторiв ГПП-1 не вiдзначалось належного контролю захворювання

Ефективнiсть та безпека препарату Солiква в порiвняннi з незмiнним попереднiм лiкуванням агонiстом рецепторiв ГПП-1 були вивченi в 26-тижневому рандомiзованому вiдкритому дослiджсннi. У дослiдженнi приймало участь 514 пацiєнтiв iз цукровим дiабетом 2 типу, в яких не вiдзначалося належного контролю (рівень НЬАІс від 7% до 9% включно) захворювання, та які отримували лікування ліраглутидом або ексенатидом протягом не менше 4 місяців або дулаглутидом, албіглутидом або ексенатидом з пролонгованим вивільненням протягом не менше 6 місяців (усі препарати вводилися в максимально переносимій дозі), і метформіном у вигляді монотерапії або в поєднанні з піоглітазоном, інгібітором натрій-глюкозного котранспортеру-2 або з обома. Відібрані пацієнти були рандомізовані або для прийому препарату Соліква, або для продовження прийому попереднього агоніста рецепторів ГПП-1 на додаток до попереднього перорального протидіабетичного лікування.

На скринінгу 59,7% суб'єктів отримували агоніст рецепторів ГПП-1 один або двічі на день, а 40,3% отримували агоніст рецепторів ГПП-1 один раз на тиждень. Під час скринінгу 6,6% суб'єктів отримували піоглітазон, а 10,1% — інгібітор натрій-глюкозного котранспортеру 2-го типу в комбінації з метформіном. Характеристики популяції дослідження були наступні: середній вік становив 59,6 років. 52,5% суб'єктів були чоловіки. Середня тривалість діабету становила 11 років, середня тривалість попереднього лікування агоністами рецепторів ГПП-1 становила 1,9 року, середній ІМТ становив приблизно 32,9 кг/м2, середня рШКФ становила 87,3 мл/хв/1,73 м2 і 90,7% пацієнтів мали рШКФ >60 мл/хв.

На Тижні 26 лікування препаратом Соліква призводило до статистично значущого покращення рівнів НЬАІс (р <0,0001). Попередньо визначений аналіз підтипу агоніста рецепторів ГПП-1 (один/два рази на день або щотижня), використаного під час скринінгу, показав, що зміна НЬАІс на тижні 26 було аналогічною для кожної підгрупи і узгоджується з первинним аналізом для всієї популяції. Середня добова доза препарату Соліква на Тижні 26 становила 43,5 поділок дозування.

Інформація щодо інших кінцевих точок дослідження наведена нижче в таблиці та на зображенні.

Результати клінічного дослідження серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, в яких не відзначався належний контроль захворювання на фоні лікування агоністами рецепторів ГПП -1 на Тижні 26 (популяція пацієнтів, які отримали лікування)

 СолікваАгоніст рецепторів ГПП-1

Кількість пацієнтів, які отримали лікування

252 253

Рівень НЬАІс (%)

   

Вихідний рівень (середнє значення, після вступної фази)

7,8 7,8

Завершення лікування (середнє значення)

6,7 7,8

Зміна порівняно з вихідним рівнем, визначена методом найменших квадратів (середнє значення)

-1,0 -0,4

Відмінність порівняно з агоністом рецепторів до ГПП-1 [95% ДІ] (р-значення)

-0.6

(<

[-0.8: -0,5]

0.0001)

Кількість пацієнтів [п (%)], у яких були досягнуті рівні НЬАІс < 7 % на Тижні 26

156(61,9%)

65 (25,7%)

Пропорційна відмінність порівняно з агоністом рецепторів ГПП-1 (95% ДІ)

36.1 % (28,1 %: 44.0%)

р-значення

&l

Відгуки користувачів

Цей продукт ще не має відгуків.
Залишити відгук
Моя оцінка
Зверніть увагу
Інформація / інструкція до препарату призначена тільки в інформаційних цілях і призначена виключно в інформаційних цілях.
Повідомлення
Зворотний дзвінок
Розшифрувати рецепт
Онлайн чат
Як вам зручніше з нами звʹязатися?
Скасувати
Кнопка зв'язку